В якого Христа ти віриш?

 Питання, яке турбувало людей за часів Ісуса - як увійти в Царство Боже, а не як стати християнином. Тоді такого поняття "християнин" не було. Ті, до кого звертався Ісус, були дітьми Авраама, генетично, були дітьми завіту, були обрізані. Хтось мав віру Авраама, хтось її не мав, а саме її шукав Ісус в людях і навчав про царство, в якому усі живуть за принципом "возлюби Бога і ближнього". 

Християни, як читаємо в Діях, ця назва послідовників Ісуса була актуальна для увірувавших із язичників, що приєднувалися тоді до Єрусалимської громади. Там був центр, там були апостоли, які навчали, з якими звірялися. Навіть Павло, син Веніямина, хоча й отримав апостольство від самого Ісуса, мав зустріч з Петром, чи не даремно він проповідує язичникам. 

Але самі апостоли не називалися християнами. Тоді ця назва ще не була поширена. Було поняття - шлях, яким йдуть оці люди, оці євреї, оці учні Ісуса з Назарету. Кажуть, що Він воскрес, проповідують прощення гріхів.

На сьогодні, звання "християнин" це не те саме, що було в Антіохії. 

Зараз християнство - це велика окрема монотеїстична релігійна гілка, яка історично, поступово, постійно втрачала свій зв'язок з вченням апостолів і Ісуса, і створювала своє царство: папське, а потім, кожна деномінація своє. 

Слово "християни" залишилося, як власна назва людей, що увірували у Христа. Але ми - це не ті антіохійські християни. 

Сучасні християни вірять в Ісуса: з ікони, в Ісуса хрестоносця, в Ісуса з мечем, в Ісуса немовля, в історичного Ісуса, в доктринального Ісуса, в недільного Ісуса. І може статися так, що справжній Ісус скаже декому: "Я ніколи не знав вас." 

За дві тисячі років образ справжнього Ісуса був спотворений. З ім'ям Ісуса  "його послідовники" робили єврейські погроми, і ті, хто співали різдвяні пісні, відправляли людей у газові камери.

За часів апостола Йоханана важливо було сповідувати Ісуса, як Слово, що стало тілом. Це актуально й нині. 

Але з огляду тих спотворень, які тисячоліттями були в самому християнстві, сьогодні важливо сповідувати саме єврейського месію, сина Авраама, сина Давида, з коліна Юди, равина, що правильно тлумачив тору, навчав царства Божого, агнця Божого, що вмер за гріхи свого народу і за гріхи усього світу, і якого через воскресіння Бог поставив Господом і главою церкви, що із євреїв і язичників. 

Зауважте, що це сповідання віри дещо відрізняється від класичного символу віри, в якому ви не знайдете прямого зв'язку з юдейським корінням, з Авраамом. Це і є відступ від віри. Він вже був почався ще тоді, коли складали цей символ. З "благих" намірів.

Говорити, я вірю в Христа, сьогодні цього замало. 

В якого Христа? 

З ікони, з мечем, в інквизитора, погромщика, пуританського, сучасного, літургічного... 

Християнство дуже неоднорідне, з великими помилками, нашаруваннями, є також теологічні помилки, є в ньому й відступ від віри і це треба визнати. 

Разом з тим є ядро церкви, є фундамент, апостоли і пророки, є камінь - Христос, на якому все будується. До Нього й треба повернутися. 

Так звані "отці церкви" - це не ядро і не фундамент. Це - історія. І з огляду, що частина з "отців" були антисемітами, то треба критично відноситися до їх вчення. Хто б це не був, Златоуст, Августин, Аврелій. 

Вони внесли свій значний вклад у теологію, але вони принесли й грецьку філософію в неї, стоїцизм, безбрачие, принизливе ставлення до тіла, до єврейства, алегоричне тлумачення Писання, осуд інакомислення, папську владу, релігійну владу, сан, священство, на кшталт левітського.